НБУ посилить фінансовий моніторинг
НБУ готує нове посилення фінмоніторингу: які ознаки нетипової поведінки визначив регулятор і чому під них підпадає майже кожен
Національний банк готує нове посилення фінансового моніторингу. Розберімося, які ознаки нетипової поведінки користувачів визначив НБУ, чому ви майже напевно підпадатимете під ці ознаки та коли очікувати посиленого фінмону в банках.
Що сталося і які терміни
17 липня НБУ розпочав відкрите обговорення проєкту нової постанови щодо порядку здійснення надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями. Зауваження та пропозиції до проєкту регулятор приймає до 31 липня 2026 року включно.
Тобто можна припустити, що серпень піде на опрацювання зауважень і пропозицій (якщо такі будуть), і вже починаючи з вересня НБУ може будь-якого моменту опублікувати постанову — а діяти вона почне вже наступного дня.
Я думаю, що з офіційною публікацією НБУ не зволікатиме й зробить це саме у вересні. Знаєте чому? Бо у вересні почнуть діяти ліміти на перекази на рахунки ФОП та компаній згідно з меморандумом, і це матиме значний вплив на ринок платіжних послуг. Про ці зміни я розповідав ось у цьому відео : https://youtu.be/lKD21dEKM2I?si=n0Jk7GPgUsIzpGRx
На що спрямований проєкт постанови
Проєкт нової постанови дуже сфокусований на моніторингу платіжних операцій, зокрема операцій, пов’язаних з еквайрингом. Важливий акцент зроблено на міскодингу — і це не дивно. Якщо з вересня банки поширять ліміти й на перекази на юридичних осіб, то ті, хто справді робив якісь незаконні речі через перекази, можуть шукати обхідні шляхи — наприклад, приймання платежів через еквайринг із застосуванням міскодингу.
Що таке міскодинг
Міскодинг — це схема маніпуляцій банківськими системами для приховування реального походження платежів, тобто підміна призначення платежу в банківській еквайринговій мережі.
На практиці це орієнтовно виглядає так: ФОП чи ТзОВ підключають інтернет-еквайринг від банку й повідомляють банк, що вони, умовно, продають якісь консультації. Для консультацій банк присвоює відповідний MCC-код, який відповідає за цей тип операцій. Але фактично ФОП чи компанія жодних консультацій не надають, а приймають гроші через еквайринг із подальшим спрямуванням коштів, наприклад, на акаунти для азартних ігор.
Логіка НБУ тут зрозуміла: з вересня нові ліміти суттєво обмежать перекази, тому реальні шахраї шукатимуть варіанти, як продовжити свою діяльність. А відсутність обмежень на покупки карткою спонукатиме їх рухатися в бік еквайрингу й міскодингу. Тож НБУ стимулює банки ретельніше перевіряти своїх клієнтів через посилений моніторинг платіжних операцій, щоб запобігти міскодингу.
НБУ навіть передбачає, що надавачі платіжних послуг (тобто банки) можуть проводити певні операції не миттєво. Цитую: «Надавач платіжних послуг у разі неможливості здійснювати моніторинг платіжних операцій на постійній основі має забезпечити проведення платіжних операцій у час, коли надавач платіжних послуг має можливість здійснювати моніторинг платіжних операцій із урахуванням вимог цього Положення». Як це виглядатиме на практиці — не уявляю. Найімовірніше, моніторинг буде автоматичним і жодних відкладених транзакцій не буде.
Що зможуть робити банки
Моніторити будуть усіх користувачів — і фізичних осіб, і бізнес — за всіма видами послуг та продуктів, які пропонує фінансова установа. І якщо банк побачить нетипову поведінку, він зможе встановити ліміти на проведення платіжних операцій, зокрема й за еквайрингом. Тобто для бізнесу може призупинити приймання та зарахування платежів, а для фізосіб — покупки (якщо для таких клієнтів банк встановив певний ліміт на такі операції й клієнт уже досягнув цього ліміту).
Банк також зможе обмежити кількість відкритих рахунків та випущених карток клієнта в одному банку. Крім того, банк зобов’язаний вести реєстр клієнтів, платіжні операції яких потребують посиленого контролю, і дані про такого користувача мають зберігатися щонайменше протягом одного року.
А наступний пункт вам точно не сподобається. Надавач платіжних послуг має право (із дотриманням вимог щодо розкриття банківської таємниці та таємниці надавача платіжних послуг) обмінюватися нею з іншими учасниками платіжного ринку, а також враховувати інформацію, отриману від інших учасників ринку. Реалізується це просто: у договір на відкриття рахунку додається пункт, що клієнт не проти передавання даних третім особам у певних випадках — і все. Не погоджуєшся? Тоді рахунок не відкриють.
Банкам також дозволяється залучати інші компанії для виконання функції моніторингу платіжних операцій. І тут з’являється градація ризиків:
- Операція середнього ризику може бути призупинена до моменту отримання підтвердження від користувача про доцільність такої транзакції та отримання судження працівників відповідних підрозділів банку, що здійснюють моніторинг.
- Операція високого ризику автоматично зупиняється, і клієнт має обґрунтувати її мету, а працівники фінмону банку погоджують такий платіж уже після отримання обґрунтування.
Також банки матимуть право передбачати в договорах обмеження на кількість відкритих рахунків і карток на одного клієнта.
Це поки що частина про платіжні операції, які проходять через еквайринг. І якщо ви нічого нелегального не купуєте й не продаєте — здавалося б, можете спати спокійно. Але це не кінець документа.
Ознаки нетипової поведінки користувачів
Наприкінці проєкту постанови НБУ наводить перелік ознак нетипової поведінки користувачів. І там є цікаві моменти. Ось декілька з них — я сфокусуюся лише на ознаках для фізичних осіб:
- Ініціювання відкриття значної кількості рахунків та/або наявність у користувача значної кількості рахунків чи електронних платіжних засобів, відкритих у надавача платіжних послуг; ініціювання випуску значної кількості додаткових ЕПЗ (тобто карток), що значно відрізняється від середньої кількості відповідно до бази користувачів та не відповідає фінансовій поведінковій моделі користувачів з тотожним профілем.
- Наявність за рахунком користувача великих концентрацій окремих типів платіжних операцій: 1) отримання / ініціювання переказів з використанням реквізитів ЕПЗ; 2) отримання / ініціювання переказів з рахунків / на рахунки користувачів.
- Здійснення платіжних операцій купівлі товарів, робіт та послуг з нетиповими сумами у торговців, які є унікальними для більшості чи відмінними від більшості платіжних операцій користувачів з тотожним профілем поведінкової моделі.
- Залишки за рахунками перебувають на рівні, значно нижчому, ніж у користувачів зі схожим профілем фінансової поведінки, зокрема за наявності вищих, ніж в інших користувачів, обсягів платіжних операцій на день / тиждень / місяць.
- За рахунками користувача часто здійснюються платіжні операції з видачі та погашення кредитів у значних сумах з аномально високою (нетиповою) частотою на день / тиждень / місяць.
- За рахунком відбувається швидке перерахування коштів: кошти, які надходять на рахунок, швидко переказуються на інші рахунки, залишаючи рахунок з мінімальним залишком.
- Багато платників — фізичних осіб здійснюють переказ коштів на користь одного отримувача — фізичної особи, що за обсягами, кількістю та періодичністю суттєво відрізняється від середніх показників відповідно до бази користувачів та не відповідає фінансовій поведінковій моделі користувачів з тотожним профілем.
Ну як вам? Одразу знайшли щонайменше одну ознаку, за якою вашу платіжну активність можна віднести до нетипової поведінки? На сайті НБУ ви можете переглянути проєкт цієї постанови й самостійно прочитати всі ознаки.
Головна проблема: порівняння з «середньою температурою по палаті»
Але знаєте, що турбує мене найбільше? Загалом усе логічно — банки мають якось присікати шахраїв і відстежувати їхню платіжну поведінку. Проблема в тому, що мою й вашу платіжну активність порівнюють не з поведінкою реальних шахраїв, а із «середньою температурою по палаті».
Ось ці фрази — «значно відрізняється від середньої кількості відповідно до бази користувачів та не відповідає фінансовій поведінковій моделі користувачів з тотожним профілем» та «для задоволення звичайної потреби в отриманні платіжних послуг» — це щось. Бо через таке формулювання багато звичайних користувачів, які мають легальні доходи й здійснюють легальні операції, будуть заблоковані та змушені дуже часто підтверджувати свої операції й проходити перевірку фінмоном.
Середня температура по палаті в кожного банку буде різною, а отже, і ставлення до вас як до клієнта в різних банках відрізнятиметься. Візьмімо для прикладу три різні фінустанови: Ощадбанк, ПриватБанк і monobank.
Яким ви уявляєте середньостатистичного клієнта Ощадбанку? Який його вік, скільки в нього відкрито рахунків у цьому банку, який дохід він отримує та які операції за рахунком здійснює? А тепер сформуйте портрет середньостатистичного клієнта Привату й Моно. Різниця суттєва, правда?
Візьмімо Ощад. У кожного, напевно, намалювався свій портрет — а в мене він приблизно такий (це суто моя думка, не підкріплена фактами, а радше стереотипами): клієнт віком 45+, з одним рахунком і однією карткою до цього рахунку. Він отримує зарплату чи якусь соцвиплату на цю картку, більше 50% щомісячних надходжень знімає готівкою, а решту залишає для покупок продуктів і речей повсякденного вжитку. Найімовірніше, такий клієнт за місяць зробить не більше 2 переказів P2P і не більше 2 переказів за реквізитами IBAN, якщо взагалі зробить.
Якщо Ощадбанк порівнюватиме всіх клієнтів саме з таким портретом — я не позаздрю працівникам фінмону цього банку, бо роботи в них буде по горло. Вони блокуватимуть нормальних клієнтів, опрацьовуватимуть їхні документи та розблоковуватимуть, бо навіть здійснюючи 5–6 P2P-переказів на місяць своїй дружині з картки Ощаду, я для автоматизованої системи виглядатиму підозрілим користувачем.
Можливий варіант: порівняння «по поверхах»
Є й інший імовірний варіант: банки порівнюватимуть не за загальною «середньою температурою по палаті», а «по поверхах» — наприклад, за віком та офіційним доходом. Скажімо, вам 35 років і ви офіційно отримуєте 50 тис. грн на місяць — тоді вас порівнюватимуть із середньостатистичним клієнтом цього банку віком від 30 до 40 років і з доходом від 40 до 70 тис. грн на місяць. Різниця в платіжній поведінці буде вже не такою кричущою, але все одно буде.
Бо ваша платіжна активність — в Ощаді, Приваті, Моно чи будь-якому іншому банку — залежить від тарифів і послуг банку та, що найголовніше, від вашої фінансової грамотності.
Ви можете отримувати зарплату в одному банку, бо ваш роботодавець має там зарплатний проєкт. Далі, наприклад:
- одразу після надходження зарплати ви знімаєте готівку й кладете її на картку другого банку, щоб уже з нього переказати кошти без комісії своїм родичам;
- у третьому банку раз на місяць використовуєте майже весь кредитний ліміт, щоб купити ОВДП у пільговий період, а за 3 дні до завершення пільгового одним платежем погашаєте заборгованість;
- у четвертому банку купуєте валюту й переказуєте її за кордон для поповнення свого брокерського рахунку на Interactive Brokers, бо там кращий курс і дешевший переказ.
Такі операції не притаманні більшості клієнтів зі схожим віковим і зарплатним профілем. Але те, що ваша активність не збігається з платіжною поведінкою більшості клієнтів банку, не робить із вас шахрая. Хоча вашу платіжну поведінку це робить нетиповою — і банки будуть змушені запитувати у вас документи про походження коштів та обґрунтування операцій.
Чому це проблема навіть для чесних клієнтів
Так, ви надасте документи, вам розблокують рахунки — і все начебто має бути гаразд. Але є велике «але». Свою платіжну поведінку ви, найімовірніше, не змінюватимете, тож час від часу система моніторингу знову спрацьовуватиме на вас — і перевірку доведеться проходити знову.
У деяких банках це не створюватиме великого дискомфорту. А деякі можуть просто дійти висновку, що краще закрити вам рахунки, щоб не ризикувати отримати мільйонні штрафи від НБУ за порушення у сфері фінмону.
Адже НБУ ледь не щомісяця штрафує банки на круглі суми за порушення у цій сфері. Ви скажете: але ж порушення не було — банк запитав документи, ви їх надали, вас розблокували, і ви далі робите те, що робили. Річ у тім, що банки судяться з НБУ за ці штрафи, а це свідчить, що самі банки вважають, що діяли за процедурами — але НБУ все одно знайшов до чого причепитися й виписав штраф.
Тобто банку буде дешевше відмовити в обслуговуванні клієнту, чия платіжна поведінка регулярно спрацьовує на ознаки нетиповості, аніж ризикувати отримати штраф на, умовно, 10 млн грн. Банки перестраховуватимуться й блокуватимуть тих, кого блокувати не мали б.
Веду до того, що нова постанова НБУ — якщо буде прийнята без змін і виконуватиметься банками з максимальною строгістю та додатковою обережністю — фактично встановить у банківській системі певний платіжний стандарт для користувачів різного віку та рівня доходів. І якщо ваша платіжна активність у цей стандарт не вписується — ви станете небажаним клієнтом з усіма відповідними наслідками.
Причому встановлений таким чином стандарт, найімовірніше, буде стандартом клієнта, який не інвестує, платить усі комісії й не шукає, як їх обійти. Бо більшість українців не інвестує й не відкладає кошти.
Чи вирішить це проблему дропів
Чи вирішать нові зміни проблему дропів, з якою НБУ вже котрий рік бореться? Я не впевнений. Але впевнений, що нові ліміти на перекази та нове посилення фінмоніторингу ускладнять життя активним користувачам платіжних послуг, які не роблять нічого нелегального, а лише грають у межах правил, щоб з користю для себе використовувати платіжні та фінансові інструменти.
Банки, на мою думку, самі не раді таким змінам: для них це додаткові витрати, додаткова робота, втрата клієнтів і репутаційні ризики. Але НБУ — це регулятор, і якщо не виконувати його вказівки та рекомендації, можна отримати чималі штрафи й навіть позбутися ліцензії. Хоча, з іншого боку, для банків це й можливість або позбутися малодохідних клієнтів, або почати отримувати з них комісії.
Підсумок
Наголошую: ці зміни — поки що проєкт. Постанова ще не опублікована й не працює. Більшість того, що в ній прописано, фактично вже діє — можливо, не в такому вигляді й не з таким контролем, але діє. Чогось геть нового НБУ тут не запропонував — радше уточнив певні процеси, ознаки та процедури, які раніше не були чітко прописані.
Якщо ви не займаєтеся чимось нелегальним, проблем у вас не буде — хіба що незручність через збільшення кількості перевірок фінмоном. Але я вірю, що банки підійдуть до цього більш індивідуально, а не порівнюватимуть платіжну поведінку кожного клієнта з активністю «середньостатистичного» клієнта.
